Костенко. Між іншим

Коли я вже буду сивою, 
І життя моє піде мрякою, 
Я для тебе буду красивою, 
А для когось, може, й ніякою. 
А для когось лихою, впертою, 
Ще для когось відьмою, коброю. 
А між іншим, якщо відверто, 
То була я дурною і доброю. 
Безборонною, несинхронною, 
Ні з теоріями, ні з практиками. 
І боліла в мені іронія 
Всіма ліктиками і галактиками. 
І не знало міщанське кодло, 
Коли я захлиналась лихом, 
Що душа між люди виходила 
Забинтована білим сміхом. 
І в житті, як на полі мінному, 
Я просила в цьому сторіччі 
хоч би той магазинний мінімум: 
 - Люди, будьте взаємно ввічливі! - 
І якби на те моя воля, 
Написала я б скрізь курсивами: 
- Так багато на світі горя, 
Люди, будьте взаємно красивими!